21:40

#143

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
мы разошлись и я думала что мне надо идти дальше и что меня ждет большее.
прошел год, а я стою на месте


23:17

#142

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
самый страшный сон - он женится не на мне.

19:13

*

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
я завела себе собаку-друга
и мне кажется что сердце у меня стало намного больше


21:43

#140

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
Про те, що зараз тобі погано і наскільки погано
(а неодмінно погано так, як ніколи раніше ще не було),
зазвичай знають усі випадкові знайомі, усі старигани,
що просять в підземці у змерзлих людей
їх холодне, дзвінке
тепло.

про те, що зараз тобі погано, знає твоя хустка,
знає твоя музика, твоя кішка і твій пастор
(в бога ти може й не віриш, але ж пастори доказові...),
сезонна твоя любов (на термін загострення), чи любові,
чесні, неначе паспорт,
скороминущі, немов відпустка.

і от ти ідеш по вулиці і бачиш, що в слід тобі дивляться
усі перехожі, знайомі, коти, коханці і священики,
і думаєш: звідки, ну звідки вони дізнались яка нікчемна ти,
яке безвідносне у тебе життя, і гострі у тебе вилиці,

що завжди псують чорно-білі фотографії без тебе;
про те, що в голові твоїй жовта тиша, ендрю уебер;
про тихий пунктирний стукіт нервового пульсу десь у горлі…
ти добре знаєш ці хижі погляди в слід твоїй теплій, голій
тіні…

проте,
що зараз тобі погано, наскільки тобі погано
насправді не знає ніхто. просто надворі перший осінній
дощ. а ти стоїш під ним, хитаєшся, наче п*яна,
ловиш долонями краплі, такі холодні, що майже сині,

повз проїжджають таксі, пролітають птахи на химерний південь,
і ти собі думаєш: де твій південь, де ж він – твій теплий південь?
невже він у цій осен-і-цьому місті голодних воронів?
а з іншого боку, може це і є твоє справжнє літо,
просто ти досі не вмієш розрізняти людей і сторони
………..свого чорно-білого міста,
свого кольорового світу... ?


я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
Мій білий янголе, здається, тобі зі мною не пощастило.
вічно ці збиті лікті, нежить, аритмія,
глибокі депресії, неочікувані алергії,
наприклад, на янголів, на допомогу
або на біле…

Знаєш, мій милий янголе, я вже не впевнена,
хто із нас насправді кому потрібен.
я рада, що ти підносиш, коли я надто приземлена,
рада, що ти поруч, коли мене, мов рибу,
викидає на теплу гальку і палить, палить...
а я холону, склянію і терпну пальцями;
я ненавиджу тебе,
коли ти інтубуєш так важко задавлену совість,
я страшенно шкодую, що не я написала коротку повість
про старого із крилами, які, здається, відпали
через нестачу Бога, неба, свободи або кальцію...

Плачеш,
мій янголе…
важко мене рятувати силою…
люди ж бояться щастя,
люди ж страшенно бісять…

Знаєш, мій янголе,
є величезна різниця між "хочу померти щасливою",
й "хочу померти, як тільки стану щасливою".
я хочу виключно першого.
смійся, мій бідний янголе,
смійся.
смійся


00:08

#138

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
когда я исчерпаю лимит своих ошибок?

21:52

#137

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
не могу понять чего мне хочется больше: срочно получить возможность кому-то дарить свою любовь, или же больше никогда в жизни этого не чувствовать.

02:43

#136

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
а тебе так легко перейти от : *давай займёмся сексом* до *хорошо, будем просто друзьями*.
мне уже месяц не содрать остатки твоих поцелуев с губ.


01:10

#135

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
услышать слова * я хочу тебя* раньше, чем * ты нужна мне* как-то хуеватенько.

02:13 

Доступ к записи ограничен

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

00:29

#134

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
что меня спасает от тебя?
кофе без сахара, милые и добрые фильмы, кровавые детективы, новые странные запахи, песни на повторе, которые вводят меня в глубокий транс, стихи веры полозковой, подруги со своей любовью до гроба за 1 неделю, новые серии любимого сериала, алкоголь выше нормы, безпполезные покупки и пустая трата денег.
жаль только что от глупой надежды ничего не спасает

20:50 

Доступ к записи ограничен

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

23:57 

Доступ к записи ограничен

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей

ты поселился где-то чуть ниже горла
там - немного выше желудка.
где-то в районе лёгких,
вот здесь, где меж рёбрами бывает щекотка.
ты обвил цепкими пальчиками мои сухожилки
и натягиваешь отпускаешь срываешь
иногда намазываешь горло чем-то липким,

глупенький, не тем ты боль ослабляешь.
а бывает, стаёшь ты совсем тихим,
робким, спокойным, совсем не ругаешься
молча придумываешь следующие наказания
некоторое кажеться даже немного приятным,
кое-что совсем диким.
и вот, доигрался, ты опять отторгаешься.
хватаешь за горло, цепляешь ниточки вновь,
хочешь оставить себе мой организм
но нет милый,это совсем не любовь
это обычный болезненный паразитизм
слава богу ты уже тише дишишь
я хотела бы душевный выкидыш



23:11

#132

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
знаешь почему я тебя не поздравила сегодня с днём рождения?
потому что я даже незнаю чего тебе пожелать после того что у нас было.

00:07

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
а ведь знаешь, уже не важно сколько раз,
сколько приступов очередного безразличия на тебя накатывало
и пульса галопы,ленивые стуки,затишья- мне уже не указ
и бегбедер со свими тремя годами нагло врал,
просто захватывало,
но она ни секунды в нас не жила.
и через год, три, пять
неважно. всегда.
ты будешь также краснословно молчать.
представлять что я глухая немая глупая
многосмысленно стискать в обьятиях, как в ржавых прогнилых щипцах.
но не выходит не выходит опять.
твой сурдоперевод не адаптирован к моему восприятию.
а потом просиживать каждую осень
на прокуренной ванной моей черепной коробки
и тихо лелеять изломанное тело, вылизывать ржавчину.
включать выключать свет, пока не вылетят пробки.
и читать мои любимые стихи блока.тихо-тихо очень.
а затем выдумать во мне странную строгую женщину,
со хриплым скрепящим голосом, редким седым волосом.
гадалка нагадала новый приступ опять,она
глазами тебя об лёд- чтобы они мне плеть.
а у тебя под кожей написано впредь,
что б не забывать: всегда убегать и молчать

16:34

#130

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей

на его потолке 375 квадратиков.
да 375.



02:16 

Доступ к записи ограничен

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

01:45 

Доступ к записи ограничен

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

01:19

я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
(c)лечить поцелуями твой простуженный кашель...