я некий коктейль созданный из эгоизма, карамели, улыбок и ярких странностей
Останній трамвай
Тіло покрите колючками. Здається я - кактус
Усе кровоточить, а ліку на рани нема.
І моє життя - помилковий, надуманий казус
Колія, дощ, і по колу, і знову одна.
Без зупинок біжиш і запехана падаєш дома.
Обіймаєш подушку і проклинаєш весь світ.
От тільки подушка сьогодні до болю солона,
От тільки троянди давно загубили свій цвіт.
Підвіконники мрій, уже запорошені й сиві.
По вікнах ілюзій стікає холодна вода.
А колись в тому домі жили люди... Щасливі.
А тепер по периметру - надто нервова хода.
Вибігаєш...
спішиш...
повернути...
не запізнитись...
Сказати коханому: "милий, єдиний стривай,
Дай мені шанс, дозволь мені просто любити"
Але втікає... втікає останній трамвай.
(c)